http://polubiotpusk.blogspot.com/2013/10/blog-post_31.html

пятница, 7 ноября 2014 г.

Мой 31 день рождения

Есть кое-какие мысли. Хочу поделиться.
Лично знакома с многими людьми, которые терпеть не могут день своего рождения. Причины разные. Пару лет подряд и я принадлежала к их числу, терпеть не могла, но и не праздновать тоже не могла. Но, всё меняется и, как выяснилось, в первую очередь всё зависит  от тебя самого.
Каждый предыдущий свой День рождения я тщательно планировала: приглашала гостей, устраивала родителям истерики, дабы они оплатили празднование сего события, готовила конкурсы, украшала дом, заказывала столики в кафе-барах-ресторанах, тусила на дискотеках, дарила себе поездки, купания в термальных бассейнах, посещение сауны, императорский массаж, собирала друзей в Карпатах, собирала родственников дома, чего я только не делала... 
 
Да, мне есть что вспомнить.
 
Но вот последний, мой 31 день рождения, был совершенно особенным.
 
Я ничего не планировала, никого не звала в гости, и ничего особенного от этого дня не ждала.

Мой утренний кофе

Утром меня разбудил муж, уходивший на работу. А окончательно проснулась я в объятиях четырёх маленьких ручек. Мои дети, мои любимые дети, обнимали меня. Они ещё совсем маленькие, они не знают, что у мамы сегодня День рождения. Для них это просто очередной день их маленькой Жизни. Детишки пока не знают, что то, что они сейчас рядом со мной и есть самый драгоценный для меня подарок.
 
В тот день я абсолютно ничего не делала по хозяйству (это у меня традиция такая), а полностью посвятила себя общению с детьми и болтовне по телефону с близкими, которые не забыли обо мне в этот день. 
И в самом деле, это был первый день в моей жизни, когда телефон не умолкал с раннего утра до позднего вечера. Такого не было даже тогда, когда я работала и занималась бизнесом одновременно. Значит, я живу не зря. Значит, что-то я делаю правильно. Значит, я на верном пути.  
                                                                    Даже погода сделала мне подарок
 
День этот был прекрасным, впрочем, как и многие другие дни, из которых складывается моя жизнь. Я даже получила два подарка-сюрприза, и раньше были такие, но никак не два в один день.
Подарок-сюрприз с доставкой на дом. Кое-кто знает мои слабости). 
Второй подарок-сюрприз.
Сия особа удивляет меня уже который год. Спасибо тебе огромное!!!
Муж вернулся с работы раньше, чем обычно. Я и дети были очень благодарны ему за это.  Вечер был очень семейным и тёплым, просто замечательным. 
 

В конце этого дня я почувствовала, что реально любима, что действительно нужна,  что по-настоящему счастлива. 
Вот бы и в свой 91 День рождения почувствовать то же самое. Если получиться, я обязательно Вам об этом расскажу):).

Дайте каждому дню шанс стать самым лучшим в Вашей жизни.
Не помню, кто это сказал, но он был прав.

Ваша К. 

 
 
 
 
 

 
 
 
 

суббота, 1 ноября 2014 г.

Тухля очима туриста

Тухлю для відпочинку ми обрали не випадково. Загадкова назва манила до себе як магніт. Дуже хотілося подивитися  на село, яке  було описане в повісті Івана Франка «Захар Беркут», а також напитися води з криниці, з якої пив сам автор.

Дорога до Тухлі,  як і назва самого села, бажала кращого. Зрештою, дорогами в нашій державі нікого не здивуєш, але та дорога - це справжня халепа. Таке враження, що ти їдеш не на відпочинок, а повертаєшся в минуле на  машині часу)).

Як і всі села в Карпатах, Тухля не відрізняться пишністю та шикарністю. Хати в більшості дерев'яні  і зовсім невеличкі.  Коло хат пораються лише жінки та дівчата, гасають по городах діти. Мені пощастило навіть побачити дерев'яну тачку, якою користувалися тамтешні жінки. Я колись таку в музеї бачила, а тут на тобі, все і досі працює  А от чоловіків і вдень з вогнем не знайдеш. Чи то на заробітках, чи то у лісі, чи то в шинку - невідомо. Лише туристи з важкими рюкзаками на плечах створюють подібність існування чоловіків у цьому краї.
 
 Дуже сильне враження справляє  міст через річку. Така собі латана-перелатана кладка,  де-не-де підперезана дротами, а місцями і зовсім без ручної підтримки. Внизу біжить мілка річка, величезні каменюки хижо визирають з-під води:  краса неймовірна. Головне дивитися вперед, ні про що не думати,  а просто йти.
 
Найбільше мені сподобалося те, що під час нашого відпочинку я на власні очі бачила як місцеві дітлахи ганяли футбол. Ніяких Вам телевізорів, планшетів, комп'ютерів, Інтернету і всього що з ними зв'язано. Була неділя. Діти коло необладнаного стадіону зібралися, щоб провести час один з одним, поспілкуватися, погасати.  Вони навіть щось варили, і по черзі мінялися, ті, що грали футбол, йшли пильнувати вогнища, а ті хто варили - ганяти м'яча по полю. Така собі екологічно чиста молодь. Рідке і примне явище. До речі, діти спокійно бігали по вищезгаданому мосту, абсолютно не звертаючи уваги на відсутність дощок під ногами.

Що можна  оглянути в селі Тухля? Пам'ятник І.Я. Франку, криницю, із якої він пив воду,  міст і річку, хати і людей, гори і долини.

Натюрморт "Наші в Тухлі"
Також  у Тухлі не було жодного прилавка або магазина з сувенірами. Я, як любитель карпатських чаїв, що зазвичай продаються разом із сувенірами, була цим дуже здивована. Не було і всіляких туристичних прибамбасів типу сфотографуватися із орлом, соколом чи голубами, не було ні мавп, ні змій, ні папуг. Таке собі село, геть не туристичне. Це для нього величезний плюс. Тут можна просто злитися з природою, вслухатися у шепіт річки, у мовчання гір, у величну тишу карпатського краю. Можна навіть почути власні думки, і дати відпочити тілу, серцю і душі.  

Гори - це чудово, гори - це...

Нам дуже пощастило, що ми маємо гори під боком, так давайте будемо їх пізнавати, адже ми так мало про них знаємо.

 

суббота, 25 октября 2014 г.

Дозреваю, прозреваю и офигеваю...

Ну вот... мне 30.

За спиной детство, юность, не знаю, что там ещё... молодость? Да вроде бы нет. Молодость ещё не за спиной. Но здаётся мне, пришёл ко мне период зрелости.    
Интересно, а как у других людей  то происходит? Как Вы, например, понимаете, молоды Вы ещё, или уже нет? Можно ли уже, наконец-то, делать то, что хочется, или ещё надо подождать?
А если ждать, то сколько? Когда ж она начнётся-то, настоящая жизнь?
И тут, как молотком по пальцам... а ведь пол жизни уже прошло... И свадьба была уже лет 7 назад, и детей уже двое, и родители уже не первой свежести. И совсем скоро понесется время работа, садик, школа, дом.   Рутина. Всё как и 50 лет назад. Всё, как и у прошлого поколения. Всё по накатанной схеме: садик, школа, универ, работа, работа, работа, пенсия, смерть.
Я на данный момент на стадии "работа". Впереди меня ещё две инстанции.  
А у детей моих ещё всё впереди.
Какую жизнь я им подарю? Ведь жизнь у них тоже одна. И на данный момент полностью зависит от меня и моего мужа.
Вот меня интересует, почему мы все как роботы? Почему все как один, за редким исключением, идём по системе, придуманной неизвестно кем, непонятно для чего.
Начнём с детства. Садик - понятно. Маме надо было работать, ребёнка не с кем оставить, а садик всегда готов принять и обогреть, сравнительно за небольшие деньги.
Школа. Напишите в комментариях, кому чего дала школа? Что Вам во взрослой жизни пригодилось из того, чему Вас учили в школе? И какое самое яркое впечатление из 10-11 лет, проведенных в школе, запомнилось Вам на всю жизнь?  
Я, как ни вспоминала, свои школьные годы, больше всего мне запомнились именно те дни, когда мы её прогуливали.
А какие у Вас были любимые предметы? Моим была география и английский. Но. География всегда интересовала меня только со стороны стран, достопримечательностей, чудес природы и самое главное: как туда попасть, как то всё увидеть своими глазами. Но увы.  Учитель географии не мог похвастаться такими знаниями. На смену интересующей меня информации пришли сухие факты: что страна производит, численность населения, процентное соотношение национальностей, дурацкие правила и т.п. С английским тоже не сложилось. Я учила язык 11 лет в школе и 5 лет в универе, а когда встретила носителя языка, то и двух слов не смогла связать. Но, к примеру, я свободно разговариваю на польском и венгерском, которые практически не учила, а заменила на просмотр фильмов и телепередач плюс пребывание в языковой среде.
Университет был пожалуй самой занимательной частью жизни. Кто был студентом, тот в курсе. Кто был знаком со мной в студенческие годы не даст соврать: время для меня было изумительное.  
Работа? Да, была у меня работа, целых шесть (!) лет. От 22 до 28 лет. Самый наверное сочный период жизни, когда ничто тебя не держит на месте, я отдала работе. Что до самой работы, обожаю работать с документами и людьми. Жаль, что мои представления о хорошей работе растаяли очень быстро. Я до сих пор уверенна, что  русская пословица: сделал дело - гуляй смело, права. А не тут то было. Сделал дело - сиди жди, когда рабочий день закончиться. Или ищи себе новое дело. Вот и не было стимула работать, всё равно раньше уходить нельзя: система.
Что больше всего запомнилось мне за эти годы? ОТПУСК. Единственное и неповторимое время года, которое мне всегда приходилось выбивать, потому как, не было кем меня заменить на этих несколько недель. Я всегда уходила в отпуск с боем, старалась сделать всю предстоящую работу наперед, и уходила. Я исправно использовала все полагающиеся дни, отпуск за свой счёт, дополнительный за ненормированный рабочий день, даже болеть старалась чаще.  Но зато теперь у меня есть что вспомнить))).
С работы я ушла в очень длинный отпуск. Декретный. И так получилось, что один декрет плавно перетек в другой. Теперь у меня двое детей. Настоящий фейерверк. Мозг выносят по счёту раз. И это они ещё маленькие. Что дальше будет - загадка. Вот только теперь до меня начало доходить, что наверное дети, это и есть то, ради чего мы живём. Да, у нас у каждого и кроме детей есть своя миссия на этом свете, но если мы упустим детей, всё остальное не имеет значения.
 И вот, в свои 30 лет, на вопрос, что ты из себя представляешь, что подразумевает сколько денег ты зарабатываешь, я не могу похвастаться абсолютно ничем. Мой заработок - пособие от государства, которое я получаю на воспитание детей. Ни для кого не секрет, что сумма сия равняется 1200 грн в месяц на двоих детей.
И вот скажите мне, пожалуйста,  чему и как мне учить своих детей? Каким примером я могу стать для них? Будут ли они гордиться такой мамой?

четверг, 9 октября 2014 г.

Фьюжн

 
Детальний відгук про відпочинок у садибі Фьюжн
село Тухля Сколівського району

Садиба розташована неподалік від головної траси, що робить її пошук зручним та швидким. Для цього потрібно доїхати до сільської ради (будинок "Просвіти"), поряд є кафе "Тетяна", між цими двома будівлями є поворот, от Вам туди. Десь метрів за 70 на Вас чекає садиба "Фьюжн".
У будинку спокійно вміщається  9 дорослих. Оскільки нас було 9 дорослих і 4 дітей різного віку, один з нас спав на розкладному дивані у загальній кімнаті.  Було не дуже зручно, але якось ми це пережили.

Цю садибу ми знайшли через один із пошукових сайтів. Щоправда, фото на сайті не передають атмосферу, пануючу у будинку та на подвір'ї. Перше враження, яке справив на нас огляд хати та двору - шикарно.
 
Оскільки ми подорожуємо з дітьми, для нас було важливо, щоб територія садиби була повністю обгороджена забором. Хто має маленьких непосидючок, зрозуміє, що перш за все подвір'я має бути безпечним для малюків.
 

Кімнати

На відміну від усіх попередніх хат та садиб, які мені довелось знімати, кімнати цієї хатини вразили своєю  неоднаковістю. Головну роль серед всіх кімнат можна сміливо віддати загальній кімнаті відпочинку,  де розташований великий зручний диван, велике м'яке крісло, телевізор з караоке, DVD, УФО, яке нам усім стало у пригоді, і діючий (!) камін.
Камін
У такій кімнаті почуваш себе як вдома. Загалом дійсно класно. Раджу особисто в цьому пересвідчитися.

 
Цікаві речі із кімнати на першому поверсі

Чотиримісна кімната
Інші чотири кімнати (три двомісні і одна чотиримісна) відрізнялися одна від одної елементами декору. З першого погляду на них стало ясно, що хазяї не прості люди, а люди з явно вираженим художнім смаком. В кімнатах досить гармонійно поєднані нові та сучасні речі із старими та вінтажними.  

Двомісна кімната
Ліжка майже у всіх кімнатах двоспальні. Зручні матраци і подушки, теплі ковдри.
В кожній кімнаті стара є радіола. Ми, правда не мали нагоди пересвідчитися у її справності, але то таке.   Загалом всі кімнати справили на нас приємне враження. 









Ванна

У садибі  дві ванни. Обидві у чудовому стані. Гаряча і холодна вода подавалася безперебійно. В обох  душові кабінки, унітази та умивальники.  Ванна на другому поверсі більша, ніж на першому, там розташована пральна машина.

 

Балкон

Балконів у будиночку два. Обидва виходять всередину двору. Цими балконами можуть  користуватися дорослі або діти шкільного віку. Малюків туди краще не випускати.

 

Кухня

Кухня цілком відовідала всім нашим забаганкам. Щоправда, ми ніяк не могли вміститися на ній  всі разом. Також там досить маленька робоча поверхня. Проте, на невеликій кухні  є абсолютно все необхідне обладнання: великий холодильник, мікрохвильовка, електрична плитка, мийка, витяжка, увесь необхідний для приготування їжі посуд, дощечки, ножі, електрочайник і т.п. До того ж брак місця на кухні коменсувала відпочинкова кімната, розташована поряд із нею.  
Також нам сподобалося гармонійне поєднання різного старого і нового посуду.

Інше

У будинку  бібліотека. Це дуже актуально для довгих зимових вечорів коло каміну.
Бібліотека
Я не мала змоги передивитися асортимент книжок через мою маленьку Александру, але у Вас  всі шанси.
 

Подвір'я

Тут я зроблю наголос. Нам, всім без винятку, сподобалося подвір'я. Настільки все гарно і чудово, що слів бракує.
Особливо мені сподобалася альтанка з дастарханом всередині (не знаю як воно правильно називаться). Це приміщення мене настільки вразило, що я увесь відочинок наполегливо просила  свого чоловіка зробити вдома таке саме. Я можу собі лише уявити, як класно спати там у теплу літню  ніч. Моя дитина теж була від нього в захваті і проводила всередині багато часу.
Ось ця цікава споруда. Хто зна як вона називається 
Також відкрита альтанка дуже класна. Зручні лавки, великий стіл. Там вже ми всі  вміщалися, і дуже з того тішилися, бо дах альтанки прикривав нас  від дощу.
До мангалу теж ніяких претензій не маю. Нам вдалося і бограч зварити, і стейки спекти. Особливо  тішило те, що коло нього можна було присісти під дахом, а не ганяти увесь час до загального столу.

 
Взагалі на подвір'ї купа усіляких цікавих речей: столик з лавками біля хати, відкритий потічок, гойдалка для дітей, гойдалка для дорослих, великий віз посеред двору, альпійська гірка, лавочки і т.п.
Цьому подвір'ю без сумніву можна ставити 6 зірочок із п'яти.   

 

Загальні мінуси

1. На момент перебування в садибі, я була на 9-му місяці вагітності, а старшій дитині на той час виповнилося 2 роки. Тому для нас було надзвичайно важливою була безпека пересування у помешканні. Само собою, сходи становили для нас небезпеку. Як на мене вони були занадто стрімкими і їм явно не вистачало поручня.
Для дорослих та для дітей старшого віку, сходи не становили жодної небезпеки. Але якщо у Вас ситуація схожа на мою, то раджу жити в кімнаті на першому поверсі, а вхід на сходи із загальної кімнати загородити кріслом, чи ще чимось, аби Ваше дитинча не влізло і не скотилося звідтіля.
2. Відкритий потічок на подвір'ї.  Це дійсно гарно і приємно, але лише тоді, коли Ви впевнені, що Ваша малеча туди не впаде. Моя дитина чомусь постійно товклася коло нього, і лізла до жаби, яка розляглася коло так званого міні-басейну. Вихід ми знайшли: поклали якісь старі дерев'яні двері зверху, і лиш тоді моє серце заспокоїлося.
Так само мушу сказати, якщо Ваші діти вже старші, або Ви подорожуєте без дітей, потічок і міні-басейни коло нього не становлять жодної небезпеки.
3. Хата стоїть посередині двору. Знову ж таки, батькам старших дітей, не варто переживати. А от я і не знаю, скільки кругів намотала навкруги тої хати, ганяючи за своїм чадом, аби воно не впало в потічок чи ще куди не влізло.
4. Балкони небезпечні для маленьких дітей.
5. Насосна, знаходиться коло кімнати на першому поверсі. Коли дитина спить, а хтось миється у ванній, насос працює досить голосно.
6. На теритирії садиби ми немає сауни, що зимою було б дуже актуально. Але це такий, відносний мінус, для любителя саун. 
 
 

Загальні плюси

1. Подвір'я обгороджене високим забором з усіх сторін. Ваша малеча точно не втече за його межі, якщо ви не забудете зачинити ворота та хвіртку.
2. Велике місце для паркування машин (у нас було чотири машини,  всі влізли і нікому не заважали).
3. Місце для відпочинку на вулиці просто шикарне.
4. Будинок великий, теплий, чистий. Наявна побутова техніка (пральна машина, фен, праска) створює додатковий комфорт.

Гарного Вам відпочинку в наших Карпатах. 

А якщо Вам раптом знадобиться допомога у виборі місця відпочинку, звертайтеся до мене. Я з радістю допоможу Вам!


Ваша К.



 

 



 



 

 

 

 

 

 

 


воскресенье, 28 сентября 2014 г.

Українські лікарі - дороге задоволення


За своє коротке життя ( 2 роки і 5 місяців) моя дочка Александра взагалі хворіла тільки тричі. І всі три рази після  відвідування басейну. 
Можливо, це прикре співпадіння. Але сьогодні, сидівши у дитячому відділенні Берегівської райлікарні, і заспокоюючи малечу, якій щойно, вперше в житті вкололи антибіотики, я співставила всі три випадки, і з жахом зрозуміла, що можливо, саме відвідування басейну і спричинило ці жахливі захворювання.
Випадок перший: 24.07.2013 року. Маленька Александра тоді купалася у дитячому та у загальному теплому  басейні. Взагалі, на той час басейнів було тільки 5. Кілька разів вона, незважаючи на мій постійний контроль, таки побувала під водою. На наступний день, ми вже сиділи у дитячому відділенні райлікарні, і чекали крапельниці, антибіотиків та інших тортур для маленької дитини. Справа в тому, що моя Сашка блювала, далі чим бачила. На той момент я  її ще годувала груддю, і це напевно нас і спасло від купи ліків на перших порах.  Лікуючий лікар попросила нас купити 20 шприців, цефатоксин, ношпу, супрастін, дексаметазон, катетер і ще якусь фігню. І це все хотіли всунути в дитину 1 року і 3-х місяців від роду. Крім того, казали, що госпіталізація обов'язкова. Через три години блукань між різними корпусами Берегівської райлікарні з дитиною, яка виривала все що з'їла або випила, на руках, (бо у нас лікар в одному кінці, картка в другому, а реєстрація хворого і його скарг у третьому), нас таки привели в палату, від якої в мене мурашки по шкірі побігли. Метр на 2 метри з вікном  однієї сторони, дверима з другої, і заскленою стіною до іншої палати, в якій теж лежала хвора дитина під крапельницею. Прошу зауважити, за всі три години моїй дитині не надали жодної медичної допомоги! На щастя, ми тоді мали  всі необхідні документи для виїзду за кордон, чим  і скористалися. У місті Фегейрдьормот, в Угорщині, нам терміново (бо була шоста година вечора, а дитина блювала від ранку) поставили дві крапельниці глюкози, і відпустили додому на другий день.

Випадок другий: 16.08.2014 року. Було дуже гарно і тепло, якщо не сказати, що млосно і жарко. Приїхавши в Косино, ми виявили новий басейн, де можуть купатися і діти, і дорослі. Чудовий, шикарний басейн, де дитині води  і по кісточки, і по коліна, вона може хлюпатися досхочу, а дорослий може собі сісти, або прилягти у воду, спостерігаючи за дитиною. Просто мрія. От і моя дитина хлюпалася там майже увесь час із рідкими вилазками до дитячого басейну. На наступний день нас чекала далека дорога до бабусі на Волинь. До Львова машиною, після Львова - поїздом. На ніч нас чекали такі соплі, що дитина ледве дихала. Після того, соплі підхопила я, потім дід з бабою, врешті малий Крістоф, так що сопливою була ціла хата. А Александра тим часом почала температурити. Викликали лікаря: благо, у Володимирі-Волинському   дитячий лікар, котрий у будь-який час доби, за 10 хвилин після виклику, прибуде до Вашого дому і огляне Вашого малюка. Кого цікавить номер телефону - звертайтеся.  Лікар оглянув обох дітей і зробив висновок: ОРВІ (посеред літа), крім того, пояснив, що у малої якраз ріжуться зубки, і температура може  бути викликана саме цим. Так я всю цю болячку і списала на зуби, і успішно забула про попередній візит до басейну.

Випадок третій: 20.09.2014 року. Цього похмурого осіннього дня ми всією сім'єю вирішили поплавати і погрітися у термальній водичці. Александра була в захваті. Пірнала з головою, плавала, повзала, і чого тільки не витворяла цілих  2 з половиною години у басейні. Витягнути її звідти було неможливо.  Але оскільки вода тепла, ми особливо і не намагалися. Після басейну вона заснула і спала дуже довго, чим тішила нас, змучених активним відпочинком, дорослих. На наступний день, Сашка почала прилягати після обіду, що для неї зовсім не притаманно. Приклавши руку їй до лоба, я відчула, що вона гаряча, як вогонь. Температура 39,7 заставила нас невідкладно викликати швидку. Укол анальгіну з димедролом збив гарячку, і дитина заснула спокійно. Ми просиділи коло неї цілу ніч по черзі. Під ранок температура повторилася. Вранці ми вже були у лікарні. Лікар, оглянувши нас винесла вердикт: 10 доз антибіотику внутрім'язово + крапельниця.  Від крапельниці  я відмовилася навідріз, оскільки ще добре пам'ятала минулий рік (дивіться вище випадок перший), коли ми вдвох з чоловіком не могли втримати під крапельницею нашу маленьку, але сильну дівчинку. Антибіотики я самовільно відмінила після шостого разу. Шкода було дитину. Для тих, хто не знає, що це таке - поясню: антибіотик колють одним уколом, а протиалергічні супрастін та дексаметазон - іншим. Тобто дитина отримує одразу два болючих уколи підряд. Відмова від антибіотиків вилізла нам боком. У п'ятницю по обіді я помітила, що в Александри набрякли вуха і піднялася температура. Я кинулася до неї і вся похолола.  Оскільки я не лікар, про набряк за вухами ніц не знаю. Мені здалося, що це свинка. Волосся на голові почало самовільно рухатися, руки і ноги геть не слухалися, а тряслися, як у лихоманці. Знову лікарня, уколи від температури, нові антибіотики, і купа інших ліків. Це була не свинка, але і що це таке, мені так і не сказали. Назначили нове лікування і відпустили додому. До вечора і на наступний день набряки стухли. Але на ніч почали збільшуватися з новою силою.  28.09.14 року ми знову були на огляді. Лікар оглянувши набрякле вухо, сказав що це і не лімфовузел, як я думала, а проста алергія. Виписав нам "Едем", широко рекламований засіб від алергії, і протиалергічні ліки в уколах. Від уколу я відмовилася, сказавши, що розтовчу їй таблетку супрастіну, і дам випити з солодким компотом. Лікар нічого проти не мав, і ми поїхали додому. Після прийому протиалергічних ліків, вухо таки не пройшло. Але оскільки дитина ні на що не жалілася, ми два дні лікували власне, алергію.
30.09.2014 року з вуха потік гній... Це вже зовсім не було схоже на алергію. Не довго думаючи, я зібрала малих і вирушила в лікарню. На цей раз до педіатра я вирішила не заходити, а йти прямо до ЛОРа. О першій годині дня в нашій лікарні вже рідко кого знайдеш, дитячий ЛОР не виняток. На щастя, я знайшла дорослого ЛОРа, який теж збирався додому, але спитавши, що трапилося, і де я була раніше, таки згодився нас оглянути, але попередньо попросив мене заприсягнутися, що більше я ніколи в житті не поведу свою малечу до басейну. Лікар пояснив, що у наших Закарпатських термальних басейнах хлюпається стільки народу, що він не здивується, якщо там скоро знайдуть чуму. Також додав, що я навіть і не уявляю собі, скільки хворих людей, і дітей, і дорослих, до нього звертається, після відвідування термальних басейнів.
Мене от дивує, чому коли така кількість хворих, лікарі не б'ють тривогу? Педіатр, до якого ми зверталися на початку нашої хвороби, також казала, що до неї уже другий рік поспіль попадають діти, які побували у басейні, і лежать під крапельницями хто з чим, кожен зі своєю болячкою.
Так от, ЛОР оглянув вушко, з якого потік гній, і спитав: аналіз крові здавали? Ні. До ЛОРа Вас направляли? Ні. Рентгенологічний знімок казали робити? Ні. Лікар розвів руками, і, обізвавши всіх ідіотами, направив нас в Мукачево, в обласну дитячу лікарню, з метою виключення одного із найстрашніших діагнозів.
Звичайно, ми терміново виїхали в ОДЛ м. Мукачева. Відправили нас у приймальне відділення. Черговий лікар, дала нам термометр, послухала дитину, і, навіть не заглянувши у вухо, поставила діагноз: мастоітит. На хлопський розум це запалення околовушної кістки. З таким діагнозом 100-відсоткова госпіталізація без зайвих слів і запитань.
Ми з чоловіком переглянулися, і між собою вирішили, що з Александрою в лікарні лишиться він, оскільки сам удома ніяк не зможе справитися з 4-х місячним Крістофом   в плані годування. Ага. Думати можна. Але в нашій ОДЛ  не кладуть батьків-чоловіків з дітьми, і баста.  Ми оторопіли. Такого ми вже точно не чекали. А от скажіть, що б вони сказали, якби у дитини був тільки батько? Без мами?
Далі - ще веселіше. Ми пояснили, чому мама, тобто я, не можу лишитися в лікарні з дитиною. Черговий лікар, аби зняти із себе відповідальність, покликала дитячого ЛОРа (послали за ним машину додому). Дитячий ЛОР, здалеку подивившись на наше вухо, підтвердив діагноз мастоітит, підтвердив обов'язкову госпіталізацію, і назначив на ранок ОПЕРАЦІЮ під місцевим наркозом. Також пояснив, що дитині, в обов'язковому порядку будуть колоти антибіотики, спазмалітики і ще якусь гидоту.  Після чого заспішив додому, давши добро чоловікові лишитися на той момент, коли мені треба буде їхати додому (із Мукачева в Бене) аби погодувати меншу дитину.
Побачивши, що Сашу далі оглядати не будуть, рентгена робити теж не будуть, а будуть уже звечора колоти якісь нові антибіотики, при чому, навіть не поцікавившись, як довго ми лікуємося, що лікуємо, і чи приймали ми будь-які антибіотики до цього часу, я вирішила запитати, а що будемо робити, якщо дитині стане гірше вночі, до ранку, до операції? Геніально. Лікар відповів, що він неозброєним оком бачить, що до ранку нашій Саші нічого не грозить. Тобто гній, якщо він там є, (бо без рентгену цього не видно) не прорве, і не піде, ні в мозок, ні в середину голови.
Ну ми собі так прикинули, що якщо до ранку, нашій маленькій дівчинці точно нічого не буде, то ми краще поїдемо додому, а зранку поїдемо на обстеження в Угорщину. Чому ми раніше до того не додумалися, спитаєте Ви? Проблема була в тому, що ми не могли б поїхати всі разом, бо документи Крістофа на виїзд за кордон не готові.
На наступний день Саша з татом поїхали знову ж таки у Фегейрдьормот, в Угорщину.
Що потрібно для того, щоб дитину відпустили за кордон з одним із батьків напишу пізніше.
Тамтешній лікар розпитав всю історію хвороби, які антибіотики давали, в яких дозах, які ліки використовувалися крім того. Все це було записано в історію хвороби. Дитину оглянули, і поставили діагноз: запалення середнього вуха, гнійний отит. Відчуваєте різницю?
Назначили лікування: без уколів, без крапельниць, без госпіталізації, без операції.
І відпустили додому. Через день потрібно прийти на повторний огляд.
Це ще не кінець історії. Лікування ми продовжуємо. Повторний огляд буде завтра. Але Саша наразі почуває себе чудово. Сподіваюся, все буде добре.

Отже, добре подумайте, перш ніж дати своєму малюку задоволення поніжитися у теплій термальній водичці. Бажано, щоб Ваша дитина була вже достатньо доросла, аби не наковталася води, або ще занадто мала, щоб ви дозволили їй занурити голову під воду.

Також, бажаю Вам не повторювати наших  помилок. Перш ніж  дозволити колоти уколи дитині, 10 разів перепитайте лікаря, а чи дійсно це потрібно, чи не можна зразу назначити антибіотик у сиропі або в суспензії. Вимагайте від лікаря озвучити діагноз. Пошукайте в Інтернеті, або у медичній енциклопедії інформацію про цю хворобу. Ставте під сумнів обов'язковість госпіталізації. Всім відомо, що в лікарні лежать хворі діти, а це ніяк не сприяє  швидкому одужанню. Дбайте в першу чергу про комфорт Вашої дитини, а потім уже про добробут лікаря або аптеки.

Отже, я абсолютно не закликаю Вас не відвідувати  термальні басейни.  Але, краще добре подумати, перш ніж брати з собою дитину. Такий гарний відпочинок може Вам дуже дорого коштувати.

вторник, 26 августа 2014 г.

Ваш малыш в поезде

Совсем недавно мой трёхмесячный сын Кристоф, дочь Александра и я совершили переезд из Закарпатья на Волынь. Кто ездил - тот знает: прямого поезда нет. Пересадка обязательна. Так вот: до Львова нас довезли на машине быстро и безболезненно. А дальше мы сели в поезд...
Ох и сюрприз меня там ожидал...
Несмотря на то, что был вечер воскресенья народу было очень много. Но ужаснуло меня именно состояние поезда (Львов-Ковель). Он был ужасно грязным, и мне стало просто страшно за моих малявок.
 
Рядом с нами ехали цыгане, так вот: они были чище, чем сам поезд.
 
Спросите, почему именно поезд? Отвечу: таким путём мы объезжали ямы на отрезке трассы Львов-Червоноград.
  
Если Вам предстоит путешествие с детьми в том самом поезде или в каком-нибуть ещё, предлагаю Вам следующее:
 
1. Набраться терпения. Дело в том, что как только маленький человечек начинает плакать, со всех сторон на Вас обрушивается град советов. Сделай то-то, дай того-то, причём каждый лучше тебя знает, в чём, собственно, дело. А если вы не можете успокоить орущее чадо в течении двух минут, то в спину Вам начинают лететь упрёки по поводу того, какая Вы мать (отец) и чего было сюда сунуться, не давать нормальным людям спокойно ехать.
Так вот запомните: для Вас главное Ваш малыш. Прислушайтесь к нему, приглядитесь: никто лучше Вас не знает, чего ему нужно.   
Хамить в ответ доброжелателям также не советую, потому что на Вас в тот момент смотрят Ваши дети и именно Вы для них пример для подражания.
Так что: терпение и такт.
 
2. Запастись питьевой водой. Воды должно быть много. И попить, и лицо ребёнку умыть, и вымыть фрукт, который заботливые путешественники дадут Вашему ребёнку.  
 
3. Взять с собой антибактериальное средство для мытья рук и салфетки: спиртовые, влажные, сухие.
Я не приувеличиваю. Народу в поезде много. Большинство из них такие же, как мы с Вами: чистые и аккуратные. Но есть и отдельные экземпляры - люди в грязной одежде, с немытыми руками, с ужасным запахом перегара. И вот представьте, что сей человек хватает руками коляску, и заглядывает на лежащего в ней малыша. Да после такого хочеться весь поезд вымыть, ну а свою-то коляску - сию же минуту.      
 
4. Подыскать компанию и не забыть о развлечении для детей. Возможно, в Вашем вагоне тоже едет кто-то с таким же ребёнком. Так вот детей желательно  подружить. Так и Вам легче будет, и время в дороге скорее пролетит. Обязательно берите с собой игрушки, книжки, воздушные шарики, мыльные пузыри, в общем всё, чем можно занять и развлечь детей во время длительного переезда.
 
5. Взять с собой горшок. Это для тех детей, которые расстались с памперсом, но ещё не научились пользоваться общественным туалетом в поезде. Благо, сейчас полно всевозможных дорожных горшков, которые не занимают много места.
 
6. Не выводить ребёнка раньше времени в тамбур и не одевать его заранее.  Сие проверенно личным примером. Я, на радостях, что мы уже подъезжаем, одела Александру и вывела её в тамбур. За нами сразу же выстроилась толпа желающих поскорее покинуть поезд и путь назад был отрезан. Саша, естественно, не захотела ждать, пока поезд остановиться, и начала вырываться, кричать и плакать. За то время она вспотела, потому как я её заботливо одела, и выйдя на улицу, естественно простыла. Теперь мы все втроём сопливые. Потому как меньше думать надо, а соображать больше.
 
7. Пока дети маленькие, число взрослых в поезде должно быть равно числу 
 детей.
Этим Вы решите сразу несколько проблемм.
Во-первых пассажиры вагона не будут смотреть на Вас как на идиотку(ота) явившуюся в поезд с двумя (тремя) маленькими детьми.
Во-вторых, оба ребёнка одновременно будут заняты своими взрослыми, и Вы никому ничего не будете должны.
В третьих: Вы будете спокойны, что ни один из детей не покинет поезд "случайно".
В случае, если Вы не справляетесь с одним из детей, Вы сможете поменяться детьми и успокоить разбушевавшееся дитя.
 
Садиться в поезд с детьми или ждать, пока они вырасут, решать, конечно, Вам. Но вот если другого варианта нет, тогда возьмите на вооружение мой опыт, и вперёд.

Живите сегодня. Радуйте близких своим присутствием. Время нынче такое, что его надо ценить вдвойне.

воскресенье, 10 августа 2014 г.

Жизнь в контексте трёх спиногрызов

Конечно, не все и не всегда имеют смелость назвать своих самых любимых спиногрызами. У меня то так, любя.
Совсем недавно, примерно два с половиной месяца назад у нас появился сын. Жизнь в который раз стала с ног на голову. Всё, что раньше казалось простым и понятным враз стало непонятным и непростым. Появилась куча вопросов: что, когда и как. Ну и соответственно дом и порядок в нём стали напоминать передачу что, где, когда, а именно что где валяется, и когда всё то кончиться...
Ответов пока не нашла. Но одно стало предельно ясно: как раньше уже не будет. Никогда.
Итак, спиногрыз номер 1 - моя дочь Сашенька. Ух и хулиганка. Таких ещё поискать. Сегодня, например, вылезла по строительной лестнице на второй таж нашего недостроенного дома. Муж еле снял.
Чувствую, что теряю с ней былую связь. Не уделяю ей достаточно внимания, потому что часть времени, которая безраздельно раньше принадлежала ей, я отдаю малявке.  За собой чувствую вину, хотя и не должна. А ещё у меня дилемма: отдавать Александру в садик или нет. С тим вопросом засыпаю, живу с ним целый день, и с ним же ложусь спать. Она у меня настоящая проказница, и мне не хотелось бы, чтобы весь её пыл усмирила уравнительная системма: все как один.
Спиногрыз номер 2 - сын Кристоф. Ну с ним пока всё просто и понятно. Уже ясно, когда и чего он хочет или почему плачет. Он ещё совсем маленький и беззащитный, и мне пока трудно представить, каким человеком он будет, получиться ли у меня воспитать его так, чтобы в последствии мне не было стыдно.
И спиногрыз номер 3 - мой муж Йосиф. Самый замечательный муж на свете. Вот уж не знаю, за что он достался такой грымзе, как я.
Он точно не заслуживает звания спиногрыза, ну уж если все - то все).
Итак, что же такого сложного? Если разобраться - ничего. Всё замечательно. Вот только сил не хватает.  А так хочеться ещё и деньги зарабатывать.     

понедельник, 28 апреля 2014 г.

Плануємо подорож в Париж. Частина друга.

Планування подорожі діло складне і неоднозначне. Звичайно, маючи в кишені купу грошей, можна ні над чим не замислюватись, нічого не планувати, не рахувати кожен Євро, а просто зібрати чемодани та гайда. Щоправда, для більшості наших сімей така розкіш не є доступною. Тому пропоную Вам чітко спланувати свою подорож, щоб приблизно знати, у яку суму вона Вам обійдеться, і чи не прийдеться потім цілу зиму гризти сухарі запиваючи водою.

У першій частині планування ми з Вами визначилися, скільки днів нам необхідно для перебування у Франції і як туди дістатися.

Далі нам треба визначити де будемо жити?

Як вибрати готель за кордоном також можна прочитати на сторінках цього блогу.

Але нас з Вами цікавить власне Париж.
На сьогодні в Інтернеті є купа різноманітних сайтів, де можна самостійно забронювати готелі. Але цей процес, не є одним із найлегших. Я б  сказала, що пошук гарного недорогого готелю є досить важкою справою. Готелів море. У кожного свої плюси, свої мінуси, тому варто перечитати усі відгуки бувалих там мандрівників, уважно подивитися ціни. Тому що коли дивишся ціну за 1 ніч, то здається, не так уже й дорого, а коли цю ж суму помножити на 5, 7 чи 14 ночей, це вже зовсім інша річ.
 
Я вже писала статтю на тему економії коштів за кордоном, але ще раз скажу, що найкраще обирати готель:

  •  зі сніданком, включеним у вартість;
  •  із мінікухнею або, принаймні, холодильником у номері;
  •  розташований недалеко від центру або визначного місця, яке Ви хочете відвідати.

Також, неменш важлива деталь: ЦІНА. Скільки Ви можете і хочете витратити власне на проживання. Наскільки для Вас важливі умови проживання (читай зірочки на готелі). Ціновий діапазон проживання у столиці Франції дуже, дуже широкий.

Проте, знайти дійсно хороший готель за мінімальну оплату практично нереально.
Що стосується хостелів, то для сімейного відпочинку, вони не надто підходять. Але якщо ви подорожуєте самостійно, або в компанії друзів, де кожен платить сам за себе, цей варіант трішки вигідніший, ніж готель.
Вся справа в тому, що ціни в хостелах, навіть у двомісних номерах, вказується на одну людину. Ціна на один і той самий номер може відрізнятися, залежно від дати та дня тижня, і в кінці прорахунку множиться на кількість осіб. Такий собі хитрий калькулятор.
Але, хто шукає, той знаходить. От наприклад, тут, http://www.budgetplaces.com/ru/ можна знайти більш дешеві та вигідні пропозиції, ніж, наприклад http://www.booking.com/. Але, наприклад, booking, який був перевірений мною більше, ніж 10 разів, не дає можливості такого дешевого розміщення, як budgetplaces. Тобто, якщо я все-таки хочу зекономити, мені прийдеться особисто перевірити сайт в роботі, і, можливо, набити собі не одного гуза, щоб потім поділитися з Вами досвідом.
Ще один варіант розміщення - квартира, або окрема кімната у квартирі. Це зручно, тому що у квартирах зазвичай є повністю обладнана кухня, ванна кімната та туалет. Сама я квартир за кордоном не знімала, тому досвідом поділитись, нажаль, не можу. Але всі ми маємо купу друзів, знайомих, колег по роботі, можливо, хтось з них може порадити надійний сайт з квартирами, чи, власне, саму квартиру.
Також, якщо маєте друзів, або знайомих, що живуть у столиці Франції, на зволікайте попросити їх Вам порадити щось на рахунок проживання. Оскільки вони на місці, то можуть зайти і глянути, що собою являє та чи інша квартира, хостел, чи готель. Тепер, завдяки Інтернету та соціальним мережам, все це можна зробити у дуже короткі строки.
Шукаючи місце проживання, також варто звернути увагу на район, де воно розташоване.
Я нарила корисний сайт, про Париж, от кілька статей стосовно районів міста:
http://paris10.ru/content/okruga-parizha-gde-russkomu-turistu-zhit-horosho
http://paris10.ru/content/5-mest-v-parizhe-gde-ne-stoit-zhit-turistu

Тепер підведемо підсумок:
1. Визначитися де хочемо жити: готель, хостел, квартира чи щось інше.
2. Забронювати місце проживання на обрані Вами дати поїздки.
3. При бронюванні бажано не платити наперед. Краще платити тоді, коли вже побачили, що собою являє місце проживання, і чи захочеться Вам там залишитися.
4. Також, при бронюванні бажано вибрати функцію "безкоштовна відміна бронювання", це допоможе Вам зекономити гроші в разі, якщо готель не сподобався.
4. Обов'язково роздрукувати саме бронювання і взяти його з собою. Як показує практика, чим би ви не добиралися до готелю, на таксі або громадським транспортом, все одно, треба буде когось щось питатися. А так, тицьнув пальцем на адресу готелю, або в карту, яка зазвичай також є на бронюванні, і вже легше пояснити, що тобі потрібно.

Питання проживання є чи не найголовнішим у плануванні подорожі. Тому бажаю Вам легкого вибору.

А якщо Вам знадобиться моя допомога, звертайтеся!

Ваша К.
 
 

воскресенье, 13 апреля 2014 г.

суббота, 22 марта 2014 г.

Vásárosnamény термальный бассейн Szilva fürdő

Предлагаю Вашему вниманию отзыв об отдыхе в термальном бассейне Szilva fürdő.
Если у Вас есть Шенгенская виза, или по крайней мере "кишхотари" (малое приграничное движение) очень советую перейти границу с Венгрией и отправиться отдыхать в маленький уютный городок Vásárosnamény. Отдых здесь лёгкий, приятный, и что особенно радует, недорогой.
Ехать также недалеко: всего 20 км от границы c Украиной (Берегшурань).
Сервис качественно отличается от отечественного, а цены в разы ниже.
К примеру: один час купания в термальном бассейне города Берегово "Спортбаза Закарпаття" стоит 40 грн. Да, вода там лечебная, и сидеть в ней дольше часа не рекомендуется. Но если вы хотите провести там пол дня, то сумма набежит немаленькая.
Два с половиной часа купания в термальном бассейне села Косино - 250 грн. Если берёте 4 часа, получаете скидку 10 грн.
А вот целый день купания и отдыха в Szilva fürdő стоит 1400 Ft. В переводе на гривны это примерно 115 грн на одного взрослого.  Вот и считайте. За целый день отдыха вдвоём вы отдадите 230 грн. Есть там и семейные пакеты: чем больше детей, тем дешевле получается. Например: 2 взрослых + 3 детей = 4000  Ft (328 грн).
Цены и другие услуги можно посмотреть здесь (сайт на венгерском языке):
Что же там есть и ради чего ехать?

 В термальном бассейне Szilva fürdő есть:

- детский бассейн; Он особенно актуален в холодное время года, потому как находиться в помещении, и летом там достаточно жарко и душно, по крайней мере взрослым.


- большой термальный бассейн с массажерами; Открыт целый год. Бассейн неглубокий, дети школьного возраста спокойно могут пребывать в бассейне, даже не умея плавать.

Внимание: детям в специальных памперсах для бассейна разрешают находиться в этом бассейне не больше 10 минут.


- большой уличный холодный бассейн с массажерами; В холодное время года закрыт, работает только летом. Зимой, даже нельзя к нему подойти.


- большой холодный плавательный бассейн; Находиться внутри здания. Это для любителей быстро и далеко поплавать.


- маленький холодный бассейн; А-ля прорубь. Чтобы окунуться после выхода из сауны.
Есть ещё что-то такое.

- сауны; Сауны разные: инфракрасная, финская, русская.

- соляная комната;

- джакузи;

- солярий;

- массаж;

- спортивный зал с тренажерами; Находиться на втором этаже в большом хорошо проветриваемом помещении.


- бар; Бар находиться рядом с бассейном, но отгорожен и закрыт от глаз купающихся.

- столовая; Завтрак, обед и ужин можно заказать и съесть непосредственно на месте. Для этого, при входе, нужно заказать и оплатить еду заранее. Мы заказывали только обед, который стоит   74 грн (900 Ft) на человека. Обед состоит из 3-х блюд: суп, второе, компот.

Обед достаточно странный, потому что суп без картошки, второе без салата, компот - полкружки фруктов. Не могу сказать, что всё супер вкусно, но наестся можно до отвала. Особенно классно у них выходят отбивные, это да, очень вкусно. Всё остальное, так себе.


- место для организации самостоятельных обедов; Если вы не заказывали питание, а взяли покушать с собой, для Вас на первом этаже есть специальные

 - отель; Прям на месте можно и заночевать. Двухместный номер обойдётся Вам в 6000 Ft (492 грн).

- большая открытая зелёная территория возле летнего бассейна с лежаками, зонтиками, беседками. Там же есть и огромная песочница для детей.


Кроме этого, в Вашем распоряжении большая раздевалка с отдельными кабинками для переодевания, работающте фены, душевые, туалеты. Всё чистое и  опрятное.

Это ещё не всё. Я была там всего два раза, потому не успела осмотреть и попробовать всё, что там есть.


Рядом находиться большая бесплатная стоянка.

Кроме этого, в шаговой доступности есть супермаркет "ТеscoExpress": вот уж есть где разгуляться. Всё приобретенное в супермаркете можно без проблемм пронести на территорию бассейна и съесть-выпить непосредственно на месте. В летний жаркий день очень радует  наличие в супермаркете недорогого семейного мороженного: 2 кило за 30 грн.

Ещё хочу обратить Ваше внимание: возле здания бассейна, прямо на стоянке, есть "Социальный контейнер". Туда Вы можете положить одежду или обувь, которые ещё не слишком сношенные, но Вам уже не нужны. В Венгрии очень сильно развит третий сектор: Ваши вещи не отправятся на мусорник, а принесут пользу малоимущим или бездомным.

Единственной большой преградой на пути к дешевому и качественному отдыху является граница. Потому советую сделать все необходимые документы и айда на встречу новым впечатлениям!